Четверг, 24-08-2017, 03:22 | Вхід

Новини міста


Схилили голови перед світлою пам’яттю полеглих та стійкістю й відвагою живих

Ранком 9 травня в центрі Лохвиці біля меморіалу землякам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни, та пам’ятника Невідомому солдату відбувся міський урочистий мітинг з нагоди світлого всенародного свята – Дня пам’яті та примирення і 72-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Для українців пам'ять про трагедію світового масштабу 1939 – 1945 років є непідвладною часу, бо Велика Вітчизняна війна, що є складовою Другої світової, забрала неймовірну кількість життів синів і доньок України: понад 4 мільйони українських воїнів та більше 5 мільйонів мирних українців забрав жахливий вир найкривавішої в історії людства війни! 

Аби вшанувати подвиг українського народу, який зробив великий вклад у розгром фашизму, сотні мешканців міста, сформувавши колони біля Лохвицької міської ради, гімназії №1 та медичного училища, пройшли урочистою ходою трьома центральними вулицями міста – Перемоги, Героїв України, Шевченка – і трьома людськими потоками злилися воєдино на центральній площі Перемоги.

Про тих, хто героїчно захищав нашу землю, звільнив її від фашистської нечисті, про грізну воєнну пору у своїх виступах  говорили голова РДА В.В. Рязанов, голова районної ради А.О. Храпаль, голова районної ради ветеранів А.В. Яременко, учень Лохвицької гімназії №1 Андрій Холоша.

– Шановна лохвицька громадо! Дорогі ветерани, діти і онуки солдатів Великої Перемоги, – звернувся до учасників урочистого мітингу Лохвицький міський голова Віктор Іванович Радько. – Далекого 1941-го у мирне життя українців увірвалося страшне слово «війна». Вчорашні хлібороби, робітники, студенти, школярі взялися до зброї на довгі чотири роки. Смерч війни двічі пройшовся по нашій рідній землі – в сумний час відступу та в період переможної ходи визволення.

Тоді понад 250 українських сіл були стерті з лиця землі, на території країни фашисти створили близько 230-ти таборів, що стали конвеєрами смерті. Жахливою трагедією для українців стала їх примусова депортація. Всього до Німеччини та інших країн було вивезено близько 3-х мільйонів українців, що становило 80 відсотків від кількості усіх депортованих інших національностей. І страшно навіть подумати, скільки безневинних людей зазнали нечуваних тортур, знущань та принижень у цих концтаборах, тюрмах, на примусових роботах та пересильних пунктах.

Згадаймо і лохвичан, яких опалило полум’я найжорстокішої в історії людства війни: з 15-ти з половиною тисяч жителів району 7 757 загинули смертю хоробрих, більше 8 тисяч наших земляків за подвиги, звершені у боротьбі з ворогом, були нагороджені орденами і медалями, а 14 з них стали Героями Радянського Союзу. За роки окупації Лохвиччини з 1941-го  по  1943-й рік фашисти вивезли на каторжні роботи в Німеччину 3 тисячі 745 юнаків і дівчат. 668 лохвичан загинуло в застінках гестапо.

12 травня цього року минають 75-ті скорботні роковини від дня трагедії, яку можна назвати лохвицьким еквівалентом сумнозвісного Бабиного Яру. Тоді, у 1942-му році,  на околиці міста Лохвиця фашисти розстріляли 287 жителів міста єврейської національності: жінок, стариків, дітей!

Пам'ять про всі жертви, про ратний і трудовий подвиг народу, який підняв свою країну з руїн у післявоєнні роки, зобов’язує всіх нас, нині сущих, пройнятися усвідомленням того, що коли б не було спільної перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі б не народилися, і не було б не лише України, як незалежної держави, а й української нації взагалі.

Віддаляючись від нас у часі, війна не відходить у забуття. У чергову 72-гу річницю Великої Перемоги ми зібралися, щоб вшанувати ветеранів, солдатських вдів, пом’янути скорботним мовчанням загиблих та всіх, хто помер після війни, згадати добрим словом тих, хто наближав світлий день визволення у партизанських загонах та підпіллі, хто вирощував хліб і шив одяг для фронту. Ми вдячні їм за героїзм, силу духу, відвойовану свободу.

Ці травневі дні поєднали в наших серцях відчуття печалі за жертвами та вдячності і гордості за подвиг наших дідів і прадідів. Ми безмежно вдячні кожному солдатові, кожному учаснику визвольної боротьби, кожному герою, який пожертвував своїм життям заради миру і нашої свободи. 

Від імені лохвицької громади я вітаю наших ветеранів, які стали свідками, учасниками та переможцями Великої Вітчизняної війни. Здоров’я вам, миру та ще довгих років життя! Ваш подвиг пам’ятає вся Україна, і сьогодні славетні воїни нашої держави, як і ви 72 роки тому, доводять світові, що будь-яка агресія не має шансів на перемогу! Слава тим, хто боровся та бореться із загарбниками! З Днем Перемоги вас, дорогі лохвичани, – привітав учасників мітингу Лохвицький міський голова В.І. Радько.

У ході урочистостей з трепетом у душах присутні прослухали пісні на воєнну тематику у виконанні хору ветеранів «Дружба» Лохвицького БК та викладачів Лохвицької ДМШ ім. І.О. Дунаєвського.

Поминальний молебень за душі всіх невинно убієнних відслужив настоятель Благовіщенського храму протоієрей М. Товстяк, після чого безліч живих квітів лягло до стели з іменами загиблих у роки Великої Вітчизняної війни земляків та до Вічного вогню, що є символом немеркнучої в роках людської пам’яті.

Святковим подарунком від Лохвицької міської ради для всіх присутніх на площі мешканців міста став концерт народного аматорського духового оркестру Заводського міського Будинку культури під керівництвом Н. Рослої  та О. Шеффера та патріотичні і ліричні пісні, виконані солістом В. Червоненком у оркестровому супроводі.

                                                                              Вікторія Шрамко, провідний спеціаліст зі зв’язків з громадськістю